Десь далеко-далеко (ВАНХТАНҐ КІКАБІДЗЕ)

Переклад;  ©Ольга Самборська

Десь далеко-далеко, 

Де і дощ вже не йде, 

Стратилася дорога,

Її вже не знайдеш.

Пам‘ятаєш в дитинстві,

Нерозгадані сни

І далекі простори,

Непрохідні сніги…

Там джерела цілющі
крок на кроці дзюрчать.

Там і зорі летючі

Не калічать, горять.

І чужою не буде 

Там ніколи біда.

Там кохання, там дружба

І назавжди вона.

Там далеко, далеко, де кінчається біль,

Не втрачають ніколи ні надію, ні ціль.

Там ніхто вас не зрадить і не кине за гріш; 

Там закінчиться бруд, там закінчиться гріх.

В цій чудовій країні, 

У цій світлій землі.

Там ніхто і ніколи

Не служив на війні.

Не наводять там дуло

Ні накого нічим.

Не бомблять там будинки.

Де живе хтось один.

Ні дитину, ні матір,

Ні стару, ні малу.

В тій країні ніхто 

Не ходив на війну.

Там горілим не пахне.
Там і диму нема.

Там без страху і смерті

день і нічь промина.

Там журба і нещастя

Сплили в даль-далечінь

На струмках швидкоплинних

Задля добрих стремлінь.

Десь далеко-далеко, де роса як вино,

Я цей сонячний край однозначно знайду.

І кохання, і друзів – всіх з собою візьму,

Бо без них я один хоч в Раю не в Раю. 

Залишити відповідь