Про трансгенеративну травму, яка передається від травмованих до їх наступних поколінь, взагалі мовчанка. І добре, якщо найгірші її прояви у залежностях (паління, алкоголь) вдається подолати. Якщо ні, то кривоозерський цвинтар приймає всіх і в молодому віці. Вмер та й вмер. Поплакали й забули.
Травму не можливо забути, поховати, відспівати в церкві. Вона як міна сповільненої дії тікає від одного покоління до іншого. І де вона вибухне, знають лише гени та їх покровителька епігенетика.
Ф. Антоні Оссендовскі «Карпати і Підкарпаття. Чуда Польщі» Переклад з польської ©Ольга Самборська Розділ восьмий.Бойки. Вздовж річок і потоків, в широких чи теж вузьких долинах розтягнулися повздовжньо-вуличні села. Хати і господарські будівлі туляться до себе під однієюContinue reading
Я залишила їхні пам’ятники в Україні на кривоозерському цвинтарі, а з собою взяла лише фото і пам’ять про них. В моєму серці вони ніколи не вмирали, тому згадка про їхню смерть, смерть моїх найближчих, теж залишилася там, в Кривому Озері.
