Автор: Ольга СамборськaБерлін, 27.04.2025 Пішла зі псом в парк просто так, бо гарна погода, а принесла звідти гарну історію, бо все гарне приходить просто так.  Ми робили з Бойком, моїм старожилом Кройцбергу, черговий колореверанс парком. Завжди радо зустрічаємоContinue reading

Гасенгайдештрассе, кожного разу бачу там сидячого на лавці під укриттям старого безхатченка з книжкою в руках. Незалежно від берлінської погоди з її разючими амплітудами температур він, тепло вдягнений, сидить і читає. На носі окуляри інтелігента, одяг безхатченка і рюкзак для речей негайної необхідності. Все. Та не все.

Її від натовпу відрізняв нетиповий головний убір. Вірніше два головних убори. Вродливе обличчя обрамляла щільно прикладена навколо нього чорна як смола арабська хустка. А зверху її голову утепляла щільно натягнута в‘язана зимова шапка кольору карамелі або верблюда-камеля. Така собі арабсько- європейська мода, яка добре вписується в берлінський мігрантсько-німецький колаж традиційних і нетрадиційних виглядів-аутфітів. Її трохи, на перший погляд, нездалий образ з двома головними уборами підкреслював природну арабську красу. Чорні виразні очі зі світлом відкритості до світу завершували контраст обличчя, який вже вималювала чорна хустка – ознака вірності ісламу. А в‘язана шапка ставила крапку на образі, виказуючи перебування арабки в холодному світі європейців.

Автор: Ольга Самборська, Берлін, 27.03.2021 Пластикова нитка мене не слухалася. Вона викручувалась як змійка на голці, на яку я нанизувала дрібні бісеринки. Мені дуже хотілося навчитися нанизувати бісер, щоб потім з цього зробити намисто. ПішлаContinue reading

Раптом повітряну тишу зеленого дня розрізав різкий звук «боінга в пір’ях». Над повільно ступаючим шерстявим образом мого пса пронеслася чорна птаха, дзьобом розрізаючи простір перед собою, а чорним хвостом складаючи V-знак, символізуючи пересторогу-перемогу. Я відразу впізнала участників карколомної сцени на балконі, які дали нам зрозуміти, що кара, помста, переслідування не забарилися чекати. Ці три слова пізніше станують кожноденною реальністю і для мене, і для пса.

Бог спостерігав, але вже чи ще нікого нікуди не виводив. Натомість збирав всіх до їх жертовників. Йшов другий тиждень пандемічного карантину в Берліні…

Поки всі засоби масової інформації розбираються з корона-вірусом останньої модифікації Ковід-19, я розбиралася з тим, що насправді відбувається за ширмою найбільшої мас-медійної вистави всіх часів і народів. Ось мої кілька коронних витрішок, які я назбирала з домашнього хоум-офісу. Ділюся з ними, бо знаю як важливо кожному бути в курсі справ без можливості безпосередніх контактів.