Гасенгайдештрассе, кожного разу бачу там сидячого на лавці під укриттям старого безхатченка з книжкою в руках. Незалежно від берлінської погоди з її разючими амплітудами температур він, тепло вдягнений, сидить і читає. На носі окуляри інтелігента, одяг безхатченка і рюкзак для речей негайної необхідності. Все. Та не все.
Автор: Ольга СамборськаБерлін, 11.04.2025 Квітневий ранок. Без квітів, без тепла, без сонця. Морозне повітря пронизує до кісткового мозку. Відчуття, що думання в такий спосіб отримало ще один мозковий центр. Все сприймається тонше, глибше, чуттєвіше. Ранково-прогулянковою променадою, якою миContinue reading
Не те, що б в Берліні не було горняток для кави. Син знає, що люблю Лондон і люблю сюрпризи з подорожей. В нас заведено привозити подарунки з подорожей, хоча їх ніхто спеціально не замовляє. Заведено не приходити в гості з порожніми руками. Заведено робити подарунки просто так, бо так було заведено в нас вдома. Я привезла це з собою, тягала всюди по всіх станціях свого тимчасового перебування. Не завжди, проте отримувала розуміння такої моєї поведінки.
Я почала звертати увагу на імпринтинг, коли не могла пояснити багато речей у своєму житті, у своїх виборах. Володіючи логічним мисленням як думала я, я все одно робила і роблю деякі речі поза ним. Маю смаки, які не можу пояснити. Тяжію до діяльності, яку від якої диву даюся. А коли не пояснень більше, аніж пояснень, ставлю питання всесвіту – чому. Іноді він мовчить, а іноді відгукується як сьогодні.
Я переглядала свою фотогалерею на смартфоні. Погляд зупинився на світлині
знову історія.
Дзвоник у двері. Такий напружений. Німці так не дзвонять. Занадто субтильні. Виглядаю обережно з-за дверей у бік вхідних. Ну звісно, хто б ще це міг бути – ДГЛ (DHL), місцева служба доставки пакетів. Червоно-жовті доставники вже несуть купу дрібних пакетів. Нічого не замовляла, а то і взагалі ігнорую цю безглузду онлайнову гістерію як невиправдане вихолощення ресурсів, людських і природніх. Та пакети сусідів доводиться інколи забирати, коли ті відсутні.
Чекаю на розвиток ситуації.
Ольга Самборська Берлін, 14 грудня 2024 Переходжу з електрички «Нойкьольн» до одноіменної підземки. Для цього потрібно спуститися вуличкою вздовж метро. Вдихаю берлінське стисле від газів повітря. Мої очі-навігатори, звиклі до гуглеподібних мап міста, мітять траєкторіюContinue reading
A little bit of empathy EN (see below) Ein wenig Einfühlungsvermögen (sehe unten) Маленька емпатія (UA) Автор: Ольга Самборська Берлін, 9.09.2023 Ми прогулювалися зі псом звичною для нас дорогою. Я вигулювала пса, а пес мене. ЗвичнаContinue reading
