Автор: Ольга Самборська Ґрайфсвальд, 21.05.2023 „Бойко?»- перепитала незнайомка, яка проходила повз мене, коли я покликала свого пса. «Так, Бойко» – звично відповіла я, бо вже звикла то подібних перепитувань. Зазвичай перехожі звертають увагу на могоContinue reading
Категорія: авторські роздуми
Майбахуфер
Автор: Ольга Самборська Берлін, 9.05.2023 9 травня, мая, Mai, May, Майбахуфер (Maybachufer). Майбахуфер, німецька назва невеличкого базару на березі одного з каналів в Берлні-Нойкьольн, звісно немає нічого спільного з Маєм, також ні з іменем відомого автомобіля, який виробляютьContinue reading
Центр!
Ольга Самборська Берлін, 2.04.2023 В моєму житті де б я не жила, завжди мав бути центр. Це я зрозуміла, коли я потрапила в Берлін і такого центру раптом не знайшла. Я звикла, що в КиєвіContinue reading
Первітин
Автор: Ольга Самборська 1.11.2019 Берлін Вона відрізнялася від інших в групі тим, що кожного дня була вбрана в білу блузку або білий блазер. Джинси підкреслювали її тендітність. Фарбовано-мілероване волосся приховувало її справжній вік. Їй 56Continue reading
Парфуми
Автор: Ольга Самборська Берлін, 7.03.2023 Біля входу до берлінського автобуса чую діалог:– Турке?– Палестіне.– Ааа.Діалог перервався. Зі мною до жовтої дорожньої гармошки ввалилася купа пасажирів. Спішу зайняти порожнє місце, швидко вмішуюсь, щоб розгледіти, хто серед них “турке”, а хто – “палестіне”Continue reading
Нюанси без реверансів
Автор: Ольга Самборська Берлін, 17.02.2023 Коли обшпарюють окропом, це боляче. Коли обливають холодною водою, це шокує. А коли отримаєш відмову в роботі з причини, яку наведу далі, то це і боляче, і шокує. «Шановна паніContinue reading
Про “ботінкі”.
Ольга Самборська Берлін, 14.02.2022 – Я не знаю, як буде українською «ботінки» – викрикнув нервово учень класу початківців для українців і жбурнув товстелезний українсько-німецький словник голосно на парту.В класі запанувала тиша. Йому ніхто не мігContinue reading
Ти хочеш чаю? v.v. Do you want some tea?
English version below. Автор: Ольга Самборська Берлін, 30.01.2023 – Хочеш чаю? – запропонувала вона. Питання сторіччя! Я могла чекати будь-яку іншу пропозицію від німкені на порозі її квартири, тільки не це. Запросити на чай людину, яка прийшла просто забрати одну річ згідно об’яи в інтернеті, не є ознакою німецької міської культури і навіть жодної її субкультури. Тут на чай не запрошують навіть друзів, не те, щоб людей з вулиці, які просто забігли щось забрати. Відверто мене це питання загналов ступор. Відмовитися чи погодитися? Що відповісти? Звісно відмовитися згідно правилам доброго тону. Та ні, погодитися, таке пропонують раз в сторіччя, якщо не тисячоліття. Вона, Евелін, була жінкою старшого віку,коротка стрижка, бадьора в силу свого характеру, привітна. Трохи скошені мигдалеві очі і степовий ніс нагадали мені етнографічні описи з німецької історії про аварів, які колись прийшли на цю землю звідкись зі сходу. Не вистачало лише скіфського ковпачка на голову, щоб вжеContinue reading







