Автор: Ольга СамборськaБерлін, 27.04.2025 Пішла зі псом в парк просто так, бо гарна погода, а принесла звідти гарну історію, бо все гарне приходить просто так. Ми робили з Бойком, моїм старожилом Кройцбергу, черговий колореверанс парком. Завжди радо зустрічаємоContinue reading
Про трансгенеративну травму, яка передається від травмованих до їх наступних поколінь, взагалі мовчанка. І добре, якщо найгірші її прояви у залежностях (паління, алкоголь) вдається подолати. Якщо ні, то кривоозерський цвинтар приймає всіх і в молодому віці. Вмер та й вмер. Поплакали й забули.
Травму не можливо забути, поховати, відспівати в церкві. Вона як міна сповільненої дії тікає від одного покоління до іншого. І де вона вибухне, знають лише гени та їх покровителька епігенетика.
Гасенгайдештрассе, кожного разу бачу там сидячого на лавці під укриттям старого безхатченка з книжкою в руках. Незалежно від берлінської погоди з її разючими амплітудами температур він, тепло вдягнений, сидить і читає. На носі окуляри інтелігента, одяг безхатченка і рюкзак для речей негайної необхідності. Все. Та не все.
Автор: Ольга СамборськаБерлін, 11.04.2025 Квітневий ранок. Без квітів, без тепла, без сонця. Морозне повітря пронизує до кісткового мозку. Відчуття, що думання в такий спосіб отримало ще один мозковий центр. Все сприймається тонше, глибше, чуттєвіше. Ранково-прогулянковою променадою, якою миContinue reading
Не те, що б в Берліні не було горняток для кави. Син знає, що люблю Лондон і люблю сюрпризи з подорожей. В нас заведено привозити подарунки з подорожей, хоча їх ніхто спеціально не замовляє. Заведено не приходити в гості з порожніми руками. Заведено робити подарунки просто так, бо так було заведено в нас вдома. Я привезла це з собою, тягала всюди по всіх станціях свого тимчасового перебування. Не завжди, проте отримувала розуміння такої моєї поведінки.
Чоловік повернувся на свою вихідну траєкторію, прямуючи до смітника на розі наших вулиць перед парком, де на стовпі прикручений помаранчевий бак для сміття. З ним вітається кожен вигулював псів багато разів на день, залежно від того, як часто доводиться збирати опрацьовані сніданки та вечері своїх улюбленців. Чоловік вже наближався до своєї мети викиду кульків і тут німа сцена: на стінці високої квіткової клумби в безпосередній близькості смітника сидить втупившись в мобілку молодий чоловік в костюмі сміттєприбирача. Робоча одежа працівників сміттєвого сервісу в Берліні яксраво-помаранчева. На ньому вона була абсолютно новенькою. Та і він мабуть теж новий на цій «посаді», що посадив себе під час робочого часу. Чоловік повернувся на свою вихідну траєкторію, прямуючи до смітника на розі наших вулиць перед парком, де на стовпі прикручений помаранчевий бак для сміття. З ним вітається кожен вигулював псів багато разів на день, залежно від того, як часто доводиться збирати опрацьовані сніданки та вечері своїх улюбленців. Чоловік вже наближався до своєї мети викиду кульків і тут німа сцена: на стінці високої квіткової клумби в безпосередній близькості смітника сидить втупившись в мобілку молодий чоловік в костюмі сміттєприбирача. Робоча одежа працівників сміттєвого сервісу в Берліні яксраво-помаранчева. На ньому вона була абсолютно новенькою. Та і він мабуть теж новий на цій «посаді», що посадив себе під час робочого часу.
Я почала звертати увагу на імпринтинг, коли не могла пояснити багато речей у своєму житті, у своїх виборах. Володіючи логічним мисленням як думала я, я все одно робила і роблю деякі речі поза ним. Маю смаки, які не можу пояснити. Тяжію до діяльності, яку від якої диву даюся. А коли не пояснень більше, аніж пояснень, ставлю питання всесвіту – чому. Іноді він мовчить, а іноді відгукується як сьогодні.
Я переглядала свою фотогалерею на смартфоні. Погляд зупинився на світлині
знову історія.
Дзвоник у двері. Такий напружений. Німці так не дзвонять. Занадто субтильні. Виглядаю обережно з-за дверей у бік вхідних. Ну звісно, хто б ще це міг бути – ДГЛ (DHL), місцева служба доставки пакетів. Червоно-жовті доставники вже несуть купу дрібних пакетів. Нічого не замовляла, а то і взагалі ігнорую цю безглузду онлайнову гістерію як невиправдане вихолощення ресурсів, людських і природніх. Та пакети сусідів доводиться інколи забирати, коли ті відсутні.
Чекаю на розвиток ситуації.
