Раз на сто років в Берліні.

Автор: Ольга Самборська

Берлін, 28.07.2018

 

Я його зустріла рано-вранці в парку. В одній руці він ніс десятилітрову пластикову посудину з водою. В іншій додатково тримав поливальницю помарачевого кольору з чорним носиком-розприскувачем. Миттєво я зрозуміла, що зустріла власника маленького городика-клумби в парку Гасенгайде.

Його клумбу під деревом важко не примітити. З любов‘ю посаджені квіти на земляному килимі розміром один на один метр. Вони квітнуть там, де навколо лише трава і дерева. На траві подекути розкидане сміття, полишене відпочиваючими в парку. Сьогодні вночі вони спостерігали затемнення місяця і полишили особливо велику кількість відходів. Подія-затемнення, яке спостерігається раз на сто років, зібрало в парку строкату публіку. Під затемнення випилося багато пива, про що свідчила залишена склотара. І поміж всього цього урбанного мотлоху визирали привітні квіточки з клумби під одним-однісіньким деревом. Вони вже виглядали свого господаря, бо знали напевно, що зранку він як турботлива мати принесе їм попити.

Берлін огорнула спека. Вона не шкодує нікого і ніщо. Трав‘яний покрив парку перетворився нескошене сіно. Кожен спасається як може. Медійники радять багато пити. Урбанна публіка тікає до води, до моря, на озера. Все поливається зі шлангів і штучних оприскувачів. І лише цей чолов‘яга тягнув через парк протяжністю кілька кілометрів величезну посудину з водою від свого дому до своїх улюбленців – квітів на маленькій клумбі розміром метр на метр, щоб дати їм попити. Явище, яке я могла спостерігати раз на сто років в Берліні.

Spread the love
  • 2
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    2
    Shares

Schreibe einen Kommentar