Автор: Ольга Самборська
Берлін. 18.06.2019

„Rosinenbomber“ wieder über Berlin – Erinnerung an die Luftbrücke” (“Родзинкові бомбардувальники” знову над Берліном в пам’ять про повітряний міст.”) – з німецьких медіа

Влітку Берлін виглядає як розжарена духовка без повітряної вентиляції. На всіх рівнях міської печі температура одинакова, на поверхні, в стислому міжбудинкому просторі, в надземці (S-Bahn), в підземці (U-Bahn). На всіх цих поверхнях допікаються як недомісені булочки мешканці трьохмільйонного міста. В цьому пекельному запіканні кожна булочка випускає з себе свої пари, свої гази, іноді не зовсім приємні.

В очікуванні свого жовтого потягу у підземці чую за спиною розмову.
– А де ти живеш?
– В Ліхтенбергу.
– О, як жахливо! Там живуть найстрашніші люди. Ці східні німці! Вони такі нестерпні! Бррр….

Ну, думаю, зашкварчало. І хто ж це такий спеціаліст з оцінки новоетнічного складу Берліна? Повертаю голову. Розмова відбувається між іноземцем і місцевою булочкою. Жінка дійсно виглядала зовні як щойно виросла на дріждях булочка. Все її тіло не могло вміститися в одяг, який якось невдало обрамляв її набухле в умовах міської духовки тіло. Гази-образи про інших так розпирали її об’ємну істоту, що здавалося, якщо винести її на рівень вище під сонце, вона просто праскне від переповнення негативном.

Західний німець не любить східного і ніколи не любив. Західняк, напічканий родзинкам з американських “родзинкових” бомбардувальників, які годували заблокований совєтами “острів свободи” під час холодної війни між совєтами і американцями, так і залишився булочкою з родзинками. Лише родзинки ці були не солодкими, а гіркими. Вони зіпсували тісто, замісене вищою інтелегенцією на добрі і любові, перетворивши його в мішанину злорадства і зверхності над іншими, неособливими, не годованими “родзинками”, не зацілованими америнканськими політиками, не досконалими до нестями.

Східний німець теж не любить західного, але менше, бо більше всього він не любить руських. Радянські війська хоч і будували соціалізм в Східній Німеччині, і навіть побудували його набагато швидше, аніж в себе вдома, все-таки залишилися агресорами на цій розділеній нав-піл землі. Західний німець навпаки толерує руських і ненавидить американців, які мають на його території свої ракети. Американець для них теж агресор. Тільки про це булочки не пускають газів, лише всередині ним бродять.

Різні агресори, різні вороги. А що ж спільного? Спільним ворогом є мігрант останньої хвилі міграції. Ним булочки теж бродять. А випускають газ так потихеньку, в метропідземці, за пивом, при першій дрібній нагоді, але більше приватно. І лише коли в пекельній міській духовці стає загаряче, то гази не витримуюіть внутрішньої напруги і проривають не захищене духовною оболонкою тіло-шкірку.

Бррр…

Я зраділа, що підійшов мій жовтий вагончик, щоб вивести мене з цієї печі злорадства, зверхності і відвертого негативу до інших.

Влітку Берлін виглядає як розжарена духовка без повітряної вентиляції.