Autor: olhasamborska-admin

авторські спостереження, Берлін, буденні історії, виртрішки в Берліні, земляки, мігранти

Нова радість стала.

Радісний настрій важко було не помітити. Та і трійка молодих зовсім не приховувала свого захоплення. Вони були в захваті від того, що просто їхали двоповерховим автобусом. «Персональная двохэтажнаятачка!» – вигукнув на високих тонах один. «Я в Париже тоже на таком каталась!» – підхопила його тон дівчина позаду. Далі вони ніби змовившись витягли з кишені свої мобільні телефони, щоб сфотографувати бачене з другого поверху.

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Берлін, виртрішки в Берліні

Конрад Аденауер “на ходу”.

Цю дату в Німеччині особливо не святкують. Вона трохи стерлася за помпезними святкуваннями таких дат як об’днання Німеччини або падіння берлінського муру. На ній не наголошують, бо нагадує вона про окупаційний статус країни після поразки у другій світовій війні.

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
авторські роздуми, авторські спостереження, Берлін, буденні історії, земляки, мігранти, снепшот

«Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!»

«Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!» – долітало до мене послання водія, яке мій мовний центр не міг розшифрувати. Не приховую роздратування, бо на мене скеровані погляди оточуючих, які видно теж не розуміють «Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!», але підсвідомо відчувають, що йдеться про двері і тих, хто перед ними стоїть.

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
авторські роздуми, авторські спостереження, Берлін

«Мій тато брав первітин.»

Мій тато брав первітин.» – сказала своїм одногрупникам, коли ті обговорювали тему лекції між собою. Повітря стало важким, але прозорим як Кристалл Месс. Переможець зустрів переможеного, якого до перемоги вів наркотик первітин, так його туди і не довівши.

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
авторські роздуми, авторські спостереження, Берлін, буденні історії, виртрішки в Берліні

Волосинка.

„Я подам на тебе скаргу за твоє кинуте на підлогу волосся!» – шипіло тіло. На хвилю все у навколо завмерло від несподіванки. «Ну тепер вже і Баба-Яга підтягнулася, щоб все за казковим сценарієм» – подумала я. «Снігуронька» зняла свою сріблясту корону-навушники, посміхнулася у відповідь «бабі-язі», нічого їй на відповівши на залякування. Ми з “снігурокою” перестрілися очима, мовчки обмінюючись здивуванням і посмішкою від недолугої старої жінки, яку так обурила викинута на «священну» підлогу запльованого берлінського метро волосинка. На наступній зупинці ми обидві залишили жовтий вагон, де на синьо-рожево-чорно-крапкованому дерматині сиділа обурена перука пенсійного віку. «Гарного Вам дня!» – кинула на прощання «бабі-язі» «снігуронька». Її позолочені чобітки-валянки розчинилися в натовпі берлінської підземки.

Люблю збирати витрішки в берлінському метро.

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
авторські роздуми, авторські спостереження, Берлін, буденні історії

Автодорожні жилети.

Дітки виглядали як щойно з інкубатора. На всіх були одинакові капелюшки блакитно-квітчастого зразка. Тендітно-ніжні тільця щільно прикривали отруйно-жовтого кольору дорожні жилети з люмінесцентно-виблискуючими смужками. Зазвичай такі жилети носять асфальто-закладальники як попереджувальний матеріал посеред актуального інтенсивного автодорожнього руху. Якби діткам замість блакитних капелюшків вдягнути помаранчеві каски асфальто-закладальників, то виглядало би правдоподібно, що малюки годувальної групи дитячого садка Кройцберга вирушають на асфальтування місцевих покоцаних доріг в супроводі трьох вихователів.

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •