Білий літак у небі.

Автор: Ольга Самборська, 5 червня 2019 року, Берлін

От скажіть, яка програма керує тобою, коли ти, щоб відпочити від комп’ютера з новинами з України, йдеш зі псем в парк, кидаєш себе на траву, спускаєш пса і дивишся просто неба. Небом пролітає білий літак, а ти думаєш, як би опинитись в ньому і відлетіти до Києва. Біля тебе проходить трійка молодих людей, закидаючи пса компліментами. І ти думаєш, як добре, що є в світі люди, які люблять собак.
Звичайний берлінський вечір, який вражає лише тим, що ще тиждень тому навіть і думки не можна було припуститись, щоб так просто розпростертись в парку, вкритись ковдрою настояного на вимитій дощем траві теплого

повітря і забутись. 
Білий літак зникає за кронами дерев, так і не забравши тебе до твого українського дому. І ти повертаєшся до дому берлінського. Раптом під ногами помічаєш блакитний пластик, що нагадує айфон. Повертаєш на інший бік. Трохи пошкоджений дисплей блимає кнопкою введення. Натискаєш. Пароль відсутній. Всі аплікації активні. Як повідомити власника? Відкриваєш мессенджер. Українська клавіатура. Відсилаєш повідомлення про знахідку. Зворотній звінок. “Маша” – зізнається дисплей. Жіночий голос англійською, але з акцентом. Перепитуєш для зручності про українську, бо телефон вже “зрадив” мову власниці. Зізнається, що говорить російською. Телефон – українською, Маша – російською. Домовляєшся про місце передачі телефону. 
Після розмови приходить смска від українського оператора про зняті гроші за інтернет. На душі потепліло. Такі смски як вдома. Дежавю. Мабуть за мессенджер зняли,
Зустріч. До тебе підходить троє молодих людей, які люблять собак. Це були молоді кияни. Повертаю мобілку. За винагороду вимагаю короткої розповіді про Україну. Вдячні малюють загальну картину того, що відбувається, розповідають про Київ, про дивний вибір українського виборця, який погано навчався в школі, про збільшення контрасту між багатими і бідними без середнього класу, про творчий сплеск різних бізнесів на тлі зубожіння основної маси населення, війни і політичного розбрату. Молоді українці були у Франції, зараз відвідують Берлін, де їх колега, діджей електронної музики матиме матиме шоу в одному з берлінських клубів. На тебе повіяло подихом нової української свободи: пересування і самовираження.
Ти не була в Києві з 1999 року.
І не потрібен тобі був той літак. Київ і так прийшов до тебе. І ти йдеш щаслива до дому, хоча насправді не знаєш, де той твій дім насправді є. Десь в небі, між Берліном і Києвом, на повітряній трасі, якою літають білі літаки. З Шьонефельду. Над парком Гасенгайде. От скажіть, яка програма керує тобою?

Залишити відповідь