Автор: Ольга Самборська

Берлін, 5.07.2020

У давнього народу кельтів був тісний зв’язок з деревами, особливо з дубом. Помітивши те, що блискавка його не розбиває, вони зробили його своїм богом на землі. Кельти вірили, що дерева мають душу і є живими. Вони знали, що їх охороняє Бог і тому кожного разу перед зрубом дерева проводили спеціальний ритуал прощення перед деревом за зруб.

Кельти теж вірили, що дерева – це іхні союзники в боротьбі зі злом. В деяких міфах навіть присутні описи спільної боротьби дерев і людей проти монстрів або поодинокі випадки допомоги дерев людині. За порадою персонажі різних казок, і українських теж, йшли до дерев. А ще я чула про минулу традицію, коли померлому, коли він ще перебував у труні, клави під язика насіння сосни. Потім на могилах виростали дерева. Про таке написав один автор після відвідуання Зальцбурга. І в мене виникло питання, коли це сталося, що людина дереву стала ворогом? Мабуть тоді, коли продала свою душу дияволу, а з нею і душу дерев. Але скажіть, може хто бачив де в Україні або у світі цвинтарі, де з могил пропостали дерева?

Вони, дерева, все одно проростуть з могил тих, хто їх валить, бо вони залишають численне насіння і мають глибокі корені. І Бог береже їх душі так само, як і наші. Їх енергія, навіть якщо спалити стовбур, не зникає в полум”ї, як і не зникає душа людська після її спалювання або загниття тіла. Єдине, що може статися, що по смерті вирубувачі деревев мають велику нагоду перевтілитися в дерево і прожити його долю. Це їм гарантовано. І дерева проростатимуть з їх могил. Вони все одно сильніші за нас, хоч їх водою сплавляй, хоч топи, хоч в тирсу зітри, бо вони корінням ближче до душі землі, до ядра всього живого, яке і тримає нас на цій святій землі.