Німаче молотило.

Німаче молотило.


Світ злетів зі своєї осі.

Надірвалася вічна пружина.

Захололи душі носії.

Затерпла у злі його днина


Змінились моралі плюси.

Негатив тихо став позитивом.

Де колись були зла полюси,

Замінилось усе молотилом.


Молотило молотить своє.

Без вістря, без основи, без правди.

Все змішалось: і добре, і зле.

І не дати тому вже поради.


Бо до кого за нею підеш?

За правдою-радою в Дусі.

Звідки в Бога її ти візмеш.

Коли Бога змішали в багнюці.


Защемили усе, що росло,

Що буяло життям і красою.

Підмінили святе на лихе

І пишаються того бурдою.


Світ злетів зі своєї осі,

Може збило його щось космічне,

Що літає у просторі вічнім

І не бачить що робить і тне?


Як спинити оце молотило,

Що молотить без спину щодня?

Душі наші у масу безсилу

Без моралі, без принципу дна?


Продиравлене все, що стояло.

Похилилося все, що росло.

Те коріння, яке ще тримало

Залишилось без крон на лайно.


Серце стало дуплом без звірини.

Очі бачать лиш те, що дають,

Руки звикли до болю, до дрини,

Лише сни спокою не дають.


Не дадуть спокою сни ніколи.

В них схована відгадка від питань.

Безсвідомого розгадки безвікові

Змусять відступити від хитань.


Зупинити молотила хід жахливий.

Може можна, може вже і ні.

Тільки це вже не у нашій силі.

В нашій силі лиш сказати „Ні!“


А решту зробить Бог. В Його це силах.

У наших – дати Йому знак.

Спілкуватись з Ним крізь сни, крізь Слово,

яке тому дав, хто не був німак.


Не стати німаком, не бути ним ніколи,

Німому все одно що так, що сяк.

Лише тому, хто знає Його Слово.

Не бути німаком! Хай буде так!


©OlhaSamborska

31.07.2021, Berlin

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Schreibe einen Kommentar