Про крах патріархату.

«Нарешті сталося!» – відчула моя Душа і з довготривалого модусу тривоги переформатувалася на радість. Мій Мозок не розумів цієї алогічної радості. Він намагався її гасити, примушував переглядати останні новини, рапорти-ріпоти про кількість захворілих на вірусну інфекцію, на ковід-19 і померлих від нього і побічних хвороб. Виздоровілих було мало, зате карантинних забагато.

Ольга Самборська, 31.03. 2020, Берлін

Дух мій затаїв подих і перевів енергію Організму в модус стенд-бай або збереження енергії. Але Серце! Воно тішилося як серце дитини тішиться в передчутті подарунку. Моїм долоням хотілося плескати, моїм ногам хотілося танцювати,  а рукам піднятися догори, до сонця, до неба, до Бога і в радості вигукнути: «Халелу Ях!» (Слава тобі, Яхве! Слава тобі, Боже!). Я не могла повірити, що те, про що моє єство мріяло і марило, нарешті сталося. Я пощіпувала себе час від часу, щоб переконатися, що я не сплю і все це мені не сниться. Якщо це насправді сон, то мені б хотілося в ньому залишитися назавжди. Якщо ж це нова реальність, то я б хотіла, щоб вона такою залишалася якомога довше. Якщо ж це прихід Царства Божого на землю, то хай йому і тривати тисячу років, як про це написано в Біблії!

Вже багато днів в Берліні-Новому Вавилоні не працює індустрія похоті і насолод. Закриті бари, борделі, казино. Проститутки і проститути залишилися без роботи. Притихли садо-мази і борці за гендерне біорозмаїття. Скасовані паради тілесної насолоди і пихи. Знімаєтья з випуску продукція секс-іграшок. Промисловість переходить на рейки війни з ковідом-19. Дезинфікаційні засоби, захисні маски і прилади для вентиляції легень – на конвейер як продукція надважливого значення, якою змиватимуть гріхи і негативну енергію ковіду-19 перед останньою битвою Сатани-Свідомості з Богом –Душею.

Душа, закована колись першим гріхом в ціпа свідомого вибору, врешті вирвалась зі своїх тенет і забила гонг почуттів. Свідомість-раціо запустила в хід свій останній механізм порятунку – інстинкт самозбереження і Страхом вимкнула все, що заважає їй його реалізувати. Уряди країн вхопилися за важелі порятунку національних економік – грошові іньєкції-кадила в напівмертве тіло світової економіки з діагнозом Агонія. Мертвола світового патріархального устрою билася в конвульсіях, викидаючи помітні дози токсичного смерду в массові медія.

Паралельно з похованням пихатої патріархальної системи політиків-самодурів в білих комірцях і краватках у простір увірвався матріархат з його запахом домашнього вогнища, в центрі якого встромлено мікрофон і камеру. Як печерні мисливці, які ховаються від переслідування хижих звірів в печерах в обіймах своїх жінок-жриць і просять їх про допомогу в нерівному протибортсві з хижаком, так сучасний чоловік за махом коронної загрози раптом опинився в обіймах власної кухні, оточені дітей і домашнього начиння, куди він колись помістив свою жрицю-спасительку. Фальшиво-сильний, виголений, випрасовано-накрохмалений, нагодований, причесано-налакований, парфумовано-напудрений в шкіряних фірмових черевиках зі смартфоном піднебесного виробництва з короною властителя світу Патріарх за лічені дні втратив все: гроші, силу, статус, харизму і потенцію. Він зрозумів, що його шкіряні черевики можуть бути останніми, а смартфон залишиться останньою музейною моделю. Із зачиненням сервісів годування, причісування, прасування, пенентрації “списа” Патріарх втратив блиск і ерекцію. На звиклому до рамп слави обличчі, яке заглядало у медійний віртуальний простір з домашніх офісів, з’явилися незапудрені зморшки від домашньо-господарської втоми і розчарування від вимушеного печерного перебування.

Натомість у рампи божої слави стала жінка, мати, господиня, домашня господарка, жриця і рятувальниця, провидиця-провадиця Матріархату, амазонка, яка в причорноморських степах вкоротила життя не одному списоносцю, продовжиця роду, звикла до печери, і та, яка останньою ставить крапку після того, як її поставить Патріарх.

Виходь вперед, носителько всіх необхідних хромосом і генів, і скажи своє слово. Твій час настав. Бог на твоєму боці, бо він на боці Життя, на боці верховентва Душі, яку він тобі дарував в великій кількості для стабілізації твого заземленого тіла. Тобі треба вивести з тенет корона-вірусу заблудлого сліпого Патріарха, який повернувся в твою печеру, до твого вівтаря, біля якого ти молишся кожного дня, приносячи жертву Богу, продовжуючи життя членам твоєї родини і роду людському. Сьогодні Яхве-Бог на твоєму боці. Він Сам увійшов до твого дому. Не втрать свого часу, Жрице. Ти його довго чекала. Повір в те, що він настав, цей час, коли твоє вміння чути Голос Бога стане в нагоді. Не мовчи. Ти ж бачиш, що Патріарх в розпачі. Він знову не почув Бога, він розбив його Скрижалі, він проспав його Неопалиму Купину. Розгорни жар в багатті-багатсві своєї Душі, хранителько коду життя, і продезинфікуй ним зпаплюжений патріархами світ. Не мовчи.

Не мовчи, коли ти бачиш залишених сам на сам пристарілих людей в притулках пристарілих або квартирах. Не мовчи, коли ти не знаєш, куди забирають твоїх батьків і дітей, коли не знаєш, чи вони повернуться живими. Не мовчи, коли твою сім’ю розділяють на ізоляційні камери-одиночки. Не мовчи, коли гаситься свічка любові від помахів насилля в самоізольованих родинах. Не мовчи, коли твоїм дітям отруюють Душу Страхом і Брехнею. Не мовчи, коли тебе принижують і тримають за обслугу. Не мовчи, коли чоловік самопроголошує себе Принцем. Зніми йому корону, бо інакше її йому знімить Корона-вірус. Так чи інакше, корона Партріархату рано чи пізно спаде. Вона вже похилилася. І я не можу в це повірити. Я все ще ловлю себе на думці, що це сон. Я зрідка пощіпую себе, щоб переконатися, що це не сон. Ні, це не сон.

Якщо ж це сон, то мені б хотілося в ньому залишитися назавжди. Якщо ж це нова світова реальність, то я б хотіла, щоб вона такою залишалася якомога довше. Якщо ж це прихід Царства Божого на землю, то хай йому і тривати тисячу років! Не мовчу!

«Отче Наш, Нехай буде Цартво Твоє як на Землі, так і на Небеси! Амінь.»

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Schreibe einen Kommentar