Автор: Ольга Самборська
13-03-2022, Берлін
Бог і сили небесні з нами! Як я це знаю? Бо знаю, бо відчуваю, бо вмію читати мову знаків і дрібних посилань.
В мене на вулиці стоять тисячолітні дуби. Це місця сили. Дуби були оберегами ще у давнів народів і шанувалися ними. Особливо їх поважали друіди – сивоголові мудреці кельтів. Вже довший час “говорять” ці дуби зі мною різними “дивами”. Під одним дубом, який особливо бережно оберігають берлінці від спилення, німці часто кладуть речі, які не потребують, тобто передаровують. Як правило, це книги. Там я знаходила саме ті книги, які мовою заголовків відповідалі на мої тодішні потреби. Якщо людина говорить з Всесвітом, ставить йому запитання, він завжди відповідає в будь-якій доступній людині формі.
Останнього тижня, коли я в черговий раз проходила (як чамара від того, що відбувається в Україні) повз нашого дуба, на лавці лежала книжка під назвою: “Захищати свободу” Як ми можемо виграти боротьбу за відкрите суспільство авторства Ральфа Фукса. Відкрилася мені книжка відразу на сторінці 126. Заголовок “Україна заважає” (копія на фото). Перша цитата: “Бачення України як перешкоджаючого фактору для стосунків з Росією – центральний пазл для розгадки, коли хтось шукає відповідь на питання про незрозуміле дистанціювання від незалежної України.” Повний текст перекладу і додам.
Вчора німці-сусіди, які живуть в будинку біля дуба передали мені матрац (я зовсім не підготовлена до великої кількості людей в квартирі). Я їх знайшла теж дивом завдяки сторінці небенан.де. В Берліні останній рік з”явився чудовий онланй ресурс – сторінка для сусідів, тобто для мешканців одного мікрорайону. В такий спосіб дуже зручно обмінюватися інформацією, товарами, речами тощо і просто знати про все, що відбувається поруч. З початком війни в Україні на цій сторінці з”явилася окема служба допомоги українцям https://nebenan.de/feed/ukraine-help, де сусіди допомагають одні одним допомогти Україні, підказують як краще допомогти українцям, збирають гуманітарку і інформують одні одних по нагальне. Інформація поновлюється щоденно. Бачу, що слово “Україна” вже стає кодовим, гаслом для свободи.
І на останок зовсім кумедно мені відповів мені всесвіт сьогодні вранці. Вигулювала пса, взяла з собою одну торбинку для його гешефту. По дорозі пес зробив свою справу. Віднесли все до вуличного смітника. По дорозі назад якраз навпроти дуба пес згадав, що не все видусив. Я за торбинками, а їх в мене більше немає. Хто живе в Німеччині, знає, що означає не мати торбинки для псячого гешефту. Отже, зі страхом сканую територію поруч, щоб знайти бодай щось подібне на торбинку і зібрати гешефт. І не повірила своїм очам. На бруківці на відстані одного метра від мене лежить навіть не те, що торбинка, а цілий рулон торбинок для збирання псячих випорожнень. Цілий, повний, жовтий з намалюваними псячими символами, які знає кожен господар пса в Німеччині. Я полегшено зітхнула, підібрала рулон з торбинками і відчула таке глибоке полеглешення, що сили не було встояти. Це полегшення навіть не від торбинок. Їх просто хтось згубив, вигулюючи свого пса. Навіть якби я їх не знайшла, повернулася б пізніше і прибрала те, що треба. Я зітхнула з полегшенням від того, що глибоко відчуваю присутність невидимої сили, яка стоїть на боці кожного українця (я ж бо лише частинка цілого) і яка подає знаки і символи “Я тут, я поруч, я турбуюся про все дріб”язкове, а ти турбуйся про основне”. Якщо допомагають частинці, яка це бачить, це означає, що допомагають і цілому, якщо навіть і воно цього не бачить. Допомагають дерева, земля, світила і цілий Всесвіт. Ви лише поспостерігайте за цим. Зверніться до нього за силою і він вам відповість. Бог і сили небесні з нами! Я це просто знаю.
