Головне бути на правильному боці контрасту.

Ольга Самборськаа

Берлін, 15.10.2022

Вечірня байка.

Стою на касі. Чекаю, коли поїде конвеєр з закупами. З-за спини визирає до мене рожеве як ружа обличчя. “Можна я перед тобою стану?”- так дуже ввічливо запитує. Кидаю погляд на пляшку вина в руках, знову кидаю погляд на ружу, вже розумію природу рожевості і з розумінням кажу:” Так, бітте”. Чекаю далі. Конвеєр з закупами проїхав на сантиметрів 50. Знову із-за спини виринають на цей раз гумові рукавички для роботи в саду. Кажуть: “Можна перед тобою стати?”. Та кажу, я вже одну жіночку пропустила перед собою, але добре, ставайте вже й Ви. Така собі каса-рукавичка, де всі хочуть прилаштуватися наперед. Жіночка з гумовими рукавичками стала за пляшкою з вином. Раптом вона повертається до мене і з гумором каже: “Зроби зле обличчя і ніхто не буде питати тебе, щоб стати попереду”. Що з моїм обличчям не так? Кажу, що не зможу, бо я українка і не вмію так. Вона посміхнулася і випалила: “Може тому на вас і напала Росія?” Я задумалася. Десь вона має рацію. До злого пса у двір не зайдеш, у злого господаря нічого не попросиш, а злого покупця на касі не наважишся просити стати попереду. Така зла правда людського співіснування, де продовжують діяти закони влади нахабнішого, злішого, але не добрішого. Може українцям треба стати злими? Але хто ж тоді буде пропускати нахабних вперед? Хто буде їх ставити на місце, коли вони нападають, знаючи твої слабкості? Добро дане для відображення зла. І світ цей без контрастів не цікавий. Головне бути на правильному боці контрасту.

Spread the love

Schreibe einen Kommentar