Про чоловіків з носами v.v. Über Männer mit den Nasen.

Автор: Ольга Самборська

Берлін, 11.11.2022

Мені так хотілося це написати вам як ніколи і ніщо раніше. Сьогодні я забігла на місцевий базар, відомий ще як турецький базар в моєму Кройбергу (Берлін). Цей базар – це така собі Азія на на каналі. Канал – берлінський, а Азія – турецька, арабська, паленстинська і будь-яка, яку колись прийняв був Берлін. Два ряди торговлельний точок, обставлених овочами і фруктами, товарами широкого вжитку різних виробників Близького і Далекого Сходу. Ходжу туди, коли хочу відчути себе громадянином планети Земля, на якій живуть милі люди, які люблять творчу працю і діляться нею з іншими. Кожного разу відкривааю там для себе нових маайстрів, цікавих людей і чудові вироби їх рук. Але сьогодні не про це. 
Мене зачепив один стенд (штандт), бо на ньму висіли вовняні шкарпетки, які за взором дуже вже нагадували українські, або навіть карпатські з їх вічним алатиром. Запитала продавця, довгобородого іноземця, ціну і звідки шкарпетки. Каже, що виготолилав якась жінка з Росії. Побачивши мою реакцію – холодне лице, зрозумів певно відразу про що йдеться і встрічно сам доповнив: “Російське не купуєш?”. Кажу, що звісно, бо я є з України і в Росію не інвестую, бо не інвестую в смерть або в тих, хто вбиває моїх людей. Він вибачився, що шкарпеток з України в цьому році не привозять і він сам дивується чому. Кажу, певно тому, що українські жінки зараз в”яжуть їх на фронт. Коли він це почув, то відразу ніби ожив. Каже, я так багато хочу тобі сказати. Як з’ясувалося, він родом з АлжиріЇ. Попросив, щоб я йому пояснила, чому Росія напала на Україну. Я пояснила. Спіймала себе на тому, що те, що мені здаваалося зрозумілим, не є таким для багатьох у світі. Далі він розповів про історію окупації Алжирії Францією, яка тривала понад 130 років, але алжирці постійно боролися за свою землю і таки її відстояли. “Треба стояти на своєму, бо це ваше. Я пишаюся тим, що ви робите в Україні”- додав. І накінець підійшов дуже-дуже близько і каже: “Знаєш, я хочу тобі сказати щось дуже важливе. Знаєш, чому Сирія програла Росії?” І далі, не дочекавшись відповіді, продовжив:”Бо сирійські чоловіки не мають носа.” Він показав на свого носа і я зрозуміла, що не мати носа, це те саме, що не мати чогось між ногами в українській версії і мати щось дуже зам’яке – в німецькій. Я кажу, що не зовсім розумію. Він пояснив:”Коли Росія напала на Сирію, ті, хто мав її захищати, залишили Сирію, а жінки з дітьми залишилися в Сирії, хоча мало б бути наапаки. А ваші чоловіки – молодці, вони залишилися в країні боронити її, а жінки з дітьми виїхали. От і вся різниця” – закінчив він. Я остовпіла. Ніколи про це не думала, бо для мене звісно як і для більшості українців є самособою зрозумілим, що чоловіки боронять свою землю. Але перед очима відразу прокрутились картинки з медійних каналів того часу, коли Німеччину вкрила хвиля біженців з Сирії. Більшість з них були дійсно чоловіки. Чорна маса, яка рвала загорожі і бігла поперед жінок. Навіть найвідоміше фото з каанцлеркою Меркель було зроблено з молодим чоловіком-сирійцем. Воно пізніше стало символом сирійської міграції до Німеччини. Тоді виникали ті чи інші скандали з приводу згвалтувань німкень біженцями або різні кримінаальні справи з тими самими чоловіками із Сирії. Жінок з численними дітьми вони залишили вдома, щоб пізніше їх перетягнути до Німечини, коли вони вже осядуть і матимуть відповідні ресурси для об’єднання родин. Ось такая разніца.
В особі цього алжирця говорив зі мною ніби цілий світ, який з великим подивом споглядає за тим, що відбувається в Україні і з українцями, які зривають всі шаблони сприйнять певних речей. Чи ви розумієте це? Світ на вухах. І це ще не кінець. Нейморірно горда і вдячна за наших чоловіків з носами!

Deutsch:

Autor: Olga Samborska

Berlin, 11.11.2022

Ich wollte Ihnen dies schreiben, wie nie zuvor. Heute war ich auf dem örtlichen Basar, auch bekannt als der türkische Basar in meinem Kreuzberg (Berlin). Dieser Basar ist eine Art Asien am Kanal. Der Kanal gehört Berlin, und Asien ist türkisch, arabisch, palästinensisch und was immer Berlin sonst noch angenommen hat. Zwei Reihen von Verkaufsstellen mit Gemüse und Obst, Konsumgütern verschiedener Hersteller aus dem Mittleren und Fernen Osten. Ich gehe dorthin, wenn ich mich wie ein Bürger des Planeten Erde fühlen will, wo nette Menschen leben, die kreative Arbeit lieben und sie mit anderen teilen. Jedes Mal entdecke ich neue Meister, interessante Menschen und wunderbare Produkte aus ihren Händen. Aber darum geht es heute nicht.
Ein Stand fiel mir auf, weil dort Wollsocken aufgehängt waren, die sehr nach ukrainischen oder sogar Karpatensocken mit ihrem ewigen Alatyr aussahen. Ich fragte den Verkäufer, einen langbärtigen Ausländer, nach dem Preis und woher die Socken stammten. Er sagte, dass sie von einer Frau aus Russland hergestellt wurden. Als er meine Reaktion – ein kaltes Gesicht – sah, verstand er wahrscheinlich sofort, wovon ich denke, und fügte hinzu: „Sie kaufen keine russischen Waren?“. Ich habe das natürlich ja gesagt, weil ich aus der Ukraine komme und nicht in Russland investiere, weil ich nicht in den Tod oder in diejenigen investiere, die mein Volk töten. Er entschuldigt sich dafür, dass es dieses Jahr keine Socken aus der Ukraine gibt und fragt sich, warum. Ich sagte: “Wahrscheinlich, weil die ukrainischen Frauen sie für die Front stricken. Als er das hörte, schien er sofort zum Leben zu erwachen. Er sagte: „Ich möchte dir so viel erzählen“. Es stellte sich heraus, dass er aus Algerien stammt. Er bat mich, ihm zu erklären, warum Russland die Ukraine angegriffen hat. Das habe ich getan. Ich habe mich dabei ertappt, dass das, was mir klar erschien, für viele in der Welt nicht so ist. Dann erzählte er mir von der Geschichte der Besetzung Algeriens durch Frankreich, die mehr als 130 Jahre dauerte, aber die Algerier kämpften ständig für ihr Land und verteidigten es. “Du musst deinen Boden verteidigen, denn er gehört dir. Ich bin stolz auf das, was ihr in der Ukraine tut“ – fügte er hinzu. Und schließlich kam er mir sehr, sehr nahe und sagte: „Weißt du, ich möchte dir etwas sehr Wichtiges sagen. Wissen Sie, warum Syrien gegen Russland verloren hat?“ Und dann, ohne eine Antwort abzuwarten, fuhr er fort: „Weil syrische Männer keine Nase haben“. Er zeigte auf seine Nase, und ich verstand, dass keine Nase zu haben in der ukrainischen Version dasselbe ist wie etwas zwischen den Beinen zu haben und in der deutschen Version etwas sehr Weiches zu haben. Ich sagte, dass ich das nicht ganz verstehe. Er erklärte: „Als Russland Syrien angriff, verließen diejenigen, die es verteidigen sollten, Syrien, und Frauen und Kinder blieben in Syrien, obwohl es umgekehrt hätte sein müssen. Und eure Männer sind gut, sie sind im Land geblieben, um es zu verteidigen, und Frauen mit Kindern sind gegangen. Das ist der einzige Unterschied“, sagte er abschließend. Ich war fassungslos. Ich hatte nie darüber nachgedacht, denn für mich wie für die meisten Ukrainer ist es selbstverständlich, dass Männer ihr Land verteidigen. Aber die Bilder aus den Medienkanälen aus der Zeit, als Deutschland von einer Flüchtlingswelle aus Syrien überrollt wurde, tauchten sofort vor meinen Augen auf. Die meisten von ihnen waren wirklich Männer. Eine große schwarze Masse, die die Zäune zerreißt und vor den Frauen herläuft. Selbst das berühmteste Foto mit Bundeskanzlerin Merkel wurde mit einem jungen Syrer aufgenommen. Später wurde es zu einem Symbol für die syrische Migration nach Deutschland. Dann gab es einige Skandale um die Vergewaltigung deutscher Frauen durch Flüchtlinge oder verschiedene Kriminalfälle mit denselben Männern aus Syrien. Sie ließen Frauen mit zahlreichen Kindern zu Hause, um sie später nach Deutschland zu schleppen, wenn sie sich bereits niedergelassen haben und über die entsprechenden Mittel für eine Familienzusammenführung verfügen. Das ist der Unterschied.
In der Person dieses Algeriers sprach die Welt zu mir, der mit großem Erstaunen beobachtet, was in der Ukraine und mit den Ukrainern geschieht, die alle Wahrnehmungsmuster bestimmter Dinge durchbrechen. Verstehen Sie das? Die Welt ist auf den Ohren. Und das ist noch nicht das Ende. Ich bin unheimlich stolz und dankbar für unsere ukrainischen Männer mit den Nasen!

Spread the love

Schreibe einen Kommentar