Чанка.

Автор: Ольга Самборська

Берлін, 20.07.2018

-Ти бабку ще застала живою?

-Вже ні. Бабка померла за кілька днів до мого приїзду. Я була на похороні, але краще, аби я там не була.

-Чому?

-Такого похорону я ще не бачила. Всі собі так спокійно розмовляють, жартують, сміються. Попіл бабки в урні закопали і розійшлися. Та ще й в не те місце закопали, яке попередньо замовляли. Але дід сказав, що сам розкопає і перенесе урну там, де замовив. В «правильному» місці би мало бути більше місця для плити і пам‘ятника бабці.

Українська заробітчанка в Берліні розповідала мені про свої враження після її короткого візиту до Берліна. Не люблю слова «заробітчанка» в принципі, тому називатиму свою співбесідницю просто Чанка. Вона вже багато років працює у заможних німців на прибиранні квартир, господарств, допомозі на городах і в ґешефтах. Робота хоч і важка, але дає підкорм родині. Поскільки Чанка не має ніяких ні з ким підписаних контрактів на роботу, ні страховок, ні відчислень, вона може собі дозволити час від часу поїхати додому в Україну, відпочити, витратити зароблені кошти і повернутися до старих господарів. На час відпустки її підміняють «колеги» з бригади українських прибиральниць в Берліні. Все працює злагоджено і відповідально як німецький шварцвальдівський годинник, який лише викукує роки до пенсії. Пенсії насправді не буде, як це прийнято у офіційно влаштованих прибиральниць. Але буде ціла скриня спогадів про роботу в Берліні як в німецькому кіно.

Чанка знала бабку багато років. Між ними склалися довірливі дружні стосунки. Бабка довіряла Чанці свої таємниці, ділилася приватним життям. Останнім часом бабка дуже схудла. Вік її підходив до вісімдесятки. «Ось, треба йти перешивати сукню”, – бідкалася бабка Чанці перед її від’їздом. А вже в Україні Чанка дізналася, що бабка важко хвора – рак! За два тижні бабка потухла. Ні славнозвісна німецька медицина, ні банківські рахунки, ні великий дім і кілька квартир під здачу не могли допомогти. Бабка вчасно не діагностувала хворобу.

Після смерті бабки залишився дід. Теж під вісімдесят. Типовий самодостатній німець, колишній підприємець. Після похорону дід підійшов до Чанки і каже: «Ось мушу повикидати це все. Я тепер сам і готувати їсти не буду. Три холодильники, велика мікрохвильова піч і купа різних елекричних приладів мені вже не треба.» В гаражі ще було кілька автомашин. Дід коллекціонував старі автомарки. З ними розлучатися він поки не збирався.

Родина заможних господарів Чанки дітей не мала, жила лише для себе. Багатотисячний спадок з банківських рахунків і з продажу квартир вже офіційно оформлений. Після смерті діда на осиротілі без нього гроші раз на рік протягом десяти років має купуватися купа пива і доставлятися на головний залізничний вокзал Берліна до самітних безхатченків. Ті мають пити пиво і всю ніч кричати: «Слава Йоганну!». Цю місію має виконувати родина брата. Брат діда перескочив його у заможності. Він мільйонер. Має фірму з обслуговування ресторанів. А ще має два гелікоптери, на яких розріджує не лише повітря, але і свої мільйони.

Чанці дідові теревені видавалися голосом із «Прекрасного Дальоко» – хіта радянського минулого, яке викинуло Чанку на берег капіталістичного суспільства:

Слышу голос из Прекрасного Далека
Он зовет меня в прекрасные края
Слышу голос, голос спрашивает строго
А сегодня что для завтра сделал я?

Дід запропонував Чанці вивезти з його будинку все, що йому більше не треба. Він заощадить гроші на оплаті сервісу з вивозу непортібу, а Чанка привезе в Україну дорогоцінне приладдя для подальшого вжитку. Це те, що вона могла зробити сьогодні для свого непевного українського завтра. Це був Чанкин Футур Цвай (Futur II) – часова форма, в якій вона постійно живе, забезпечуючи своє майбутнє працею у німецьких господарів сьогодні. Трохи облаштувала свій дім в Україні, натягала туди німецьких меблів і приладдя. Дякувати Богу, німці не тримаються за старі речі. Поробила євроремонти. Але «Прекрасне Дальоко» все одно не настає. Тому кожного разу Чанка повертається до Берліна за новою «дозою» вражень, грошей і німецького непотрібу, який перетворює в потріб.

Цього разу вражень було трохи забагато. Пам‘ять про бабку записалася у файл, який Чанка колись відкриє, коли сама стане бабкою. А поки зі своїм майбутнім дідом мусять витягти все приладдя від діда і відвезти в Україну.

А біля діда-вдівця вже крутиться інша бабка з будинку по-сусідству. Її дід вже шостий місяць лежить в комі, не їсть і не п’є. Бабка кілька разів прибігає до діда-сусіда допомогти по господарству. Дід жартома зділив Чанці: «Кілька разів на день переодягається, артистка». Вона була подругою померлої, до якої та мала йти перешивати сукню після схуднуті-хвороби. Чанка сподівається, що дід і далі потребуватиме її допомогу по господарству, без бабки чи з новою бабкою. А поки – знову в Україну. Застати б тільки діда живим після повернення.

 

Spread the love
  • 22
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    22
    Shares

Schreibe einen Kommentar