Автор: Ольга Самборська, Берлін, 27.03.2021 Пластикова нитка мене не слухалася. Вона викручувалась як змійка на голці, на яку я нанизувала дрібні бісеринки. Мені дуже хотілося навчитися нанизувати бісер, щоб потім з цього зробити намисто. ПішлаContinue reading
Автор: Ольга Самборська, Берлін, 24.03.2021 Вибираю в супермаркеті буряків на борщ. Нахилилася на вшпиньки до буряків, що були в самому низу розкладки. Аж раптом чую мало не в саме вухо німецькою: “А я на ціContinue reading
Автор: Ольга Самборська Берлін, 5.07.2020 У давнього народу кельтів був тісний зв’язок з деревами, особливо з дубом. Помітивши те, що блискавка його не розбиває, вони зробили його своїм богом на землі. Кельти вірили, що дереваContinue reading
Раптом повітряну тишу зеленого дня розрізав різкий звук «боінга в пір’ях». Над повільно ступаючим шерстявим образом мого пса пронеслася чорна птаха, дзьобом розрізаючи простір перед собою, а чорним хвостом складаючи V-знак, символізуючи пересторогу-перемогу. Я відразу впізнала участників карколомної сцени на балконі, які дали нам зрозуміти, що кара, помста, переслідування не забарилися чекати. Ці три слова пізніше станують кожноденною реальністю і для мене, і для пса.
Радісний настрій важко було не помітити. Та і трійка молодих зовсім не приховувала свого захоплення. Вони були в захваті від того, що просто їхали двоповерховим автобусом. «Персональная двохэтажнаятачка!» – вигукнув на високих тонах один. «Я в Париже тоже на таком каталась!» – підхопила його тон дівчина позаду. Далі вони ніби змовившись витягли з кишені свої мобільні телефони, щоб сфотографувати бачене з другого поверху.
«Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!» – долітало до мене послання водія, яке мій мовний центр не міг розшифрувати. Не приховую роздратування, бо на мене скеровані погляди оточуючих, які видно теж не розуміють «Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!», але підсвідомо відчувають, що йдеться про двері і тих, хто перед ними стоїть.
