Автор: Ольга Самборська, Берлін, 27.03.2021 Пластикова нитка мене не слухалася. Вона викручувалась як змійка на голці, на яку я нанизувала дрібні бісеринки. Мені дуже хотілося навчитися нанизувати бісер, щоб потім з цього зробити намисто. ПішлаContinue reading

Раптом повітряну тишу зеленого дня розрізав різкий звук «боінга в пір’ях». Над повільно ступаючим шерстявим образом мого пса пронеслася чорна птаха, дзьобом розрізаючи простір перед собою, а чорним хвостом складаючи V-знак, символізуючи пересторогу-перемогу. Я відразу впізнала участників карколомної сцени на балконі, які дали нам зрозуміти, що кара, помста, переслідування не забарилися чекати. Ці три слова пізніше станують кожноденною реальністю і для мене, і для пса.

Бог спостерігав, але вже чи ще нікого нікуди не виводив. Натомість збирав всіх до їх жертовників. Йшов другий тиждень пандемічного карантину в Берліні…