Автор: Ольга Самборська Берлін, 3.05.2023 Люблю вибирати м’яту на лавках турецьких базарів в Берліні. Один з таких на Германнплатц. Беру пучечок і звичним рухом підношу до обличчя, щоб насолодитись приємно-п’янким запахом м’яти. І тут чуюContinue reading

Ольга Самборська Берлін 24.03.2023 Надруковано в короткій формі в німецькому часописі Publik Forum Прочитати за посиланням https://www.publik-forum.de/ Війна як акваріум з мутною водою, в якій плавають «золоті» рибки. Великі, глибокі сині очі. Як у риби,Continue reading

Вишив вам, та … Автор: ©Ольга Самборська Віртуальні шпальти – шпальти не паперові. Їх не зафіксуєш, швидко оминеш і не оглянешся як те, що колись було тезою чи фото дня, у віртуальних вимірах є тезоюContinue reading

Радісний настрій важко було не помітити. Та і трійка молодих зовсім не приховувала свого захоплення. Вони були в захваті від того, що просто їхали двоповерховим автобусом. «Персональная двохэтажнаятачка!» – вигукнув на високих тонах один. «Я в Париже тоже на таком каталась!» – підхопила його тон дівчина позаду. Далі вони ніби змовившись витягли з кишені свої мобільні телефони, щоб сфотографувати бачене з другого поверху.

«Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!» – долітало до мене послання водія, яке мій мовний центр не міг розшифрувати. Не приховую роздратування, бо на мене скеровані погляди оточуючих, які видно теж не розуміють «Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!», але підсвідомо відчувають, що йдеться про двері і тих, хто перед ними стоїть.

Це був останній навчальний день в берлінських школах. Важкою ношею певно був поганий атестат, який і викликав сльози у дитини. Чому він так плакав?

Автор: Ольга Самборська Берлін, 20.07.2018 -Ти бабку ще застала живою? -Вже ні. Бабка померла за кілька днів до мого приїзду. Я була на похороні, але краще, аби я там не була. -Чому? -Такого похорону яContinue reading