Автор: Ольга Самборська, Берлін, 27.03.2021 Пластикова нитка мене не слухалася. Вона викручувалась як змійка на голці, на яку я нанизувала дрібні бісеринки. Мені дуже хотілося навчитися нанизувати бісер, щоб потім з цього зробити намисто. ПішлаContinue reading

Автор: Ольга Самборська, Берлін, 24.03.2021 Вибираю в супермаркеті буряків на борщ. Нахилилася на вшпиньки до буряків, що були в самому низу розкладки. Аж раптом чую мало не в саме вухо німецькою: “А я на ціContinue reading

Автор: Ольга Самборська Берлін, 5.07.2020 У давнього народу кельтів був тісний зв’язок з деревами, особливо з дубом. Помітивши те, що блискавка його не розбиває, вони зробили його своїм богом на землі. Кельти вірили, що дереваContinue reading

Який сьогодні день? Сьогодні неділя. А яке число? 19 квітня. Сьогодні паска? Так, паска. А в минулу неділю що було? Паска. А завтра знову понеділок? Так, обливний і вихідний. Де вихідний, в Україні чи вContinue reading

Раптом повітряну тишу зеленого дня розрізав різкий звук «боінга в пір’ях». Над повільно ступаючим шерстявим образом мого пса пронеслася чорна птаха, дзьобом розрізаючи простір перед собою, а чорним хвостом складаючи V-знак, символізуючи пересторогу-перемогу. Я відразу впізнала участників карколомної сцени на балконі, які дали нам зрозуміти, що кара, помста, переслідування не забарилися чекати. Ці три слова пізніше станують кожноденною реальністю і для мене, і для пса.

Бог спостерігав, але вже чи ще нікого нікуди не виводив. Натомість збирав всіх до їх жертовників. Йшов другий тиждень пандемічного карантину в Берліні…

Ольга Самборська, Берлін 1 квітня 2020 року. Все в природі циклічно. Починаю розуміти появу печерної людини з довгим волоссям, хутровим одягом на інтимних зонах, в постолах і гуні, каменем для затирання вогню в одній кінцівці,Continue reading