Новорічне конфетті. Автор: Ольга Самборська 1 січня 2020 року Берлін. Плюсова температура. Мінус на рахунках. Різдво католицьке. Подарункова істерія. Супермаркети. Завали різдвяної продукції. Балкони, вікна, вітрини і гірлянди. “Економія енергії”. Заборона фейерверків і петард. ІгноруванняContinue reading
Позначка: Берлін
Нова радість стала.
Радісний настрій важко було не помітити. Та і трійка молодих зовсім не приховувала свого захоплення. Вони були в захваті від того, що просто їхали двоповерховим автобусом. «Персональная двохэтажнаятачка!» – вигукнув на високих тонах один. «Я в Париже тоже на таком каталась!» – підхопила його тон дівчина позаду. Далі вони ніби змовившись витягли з кишені свої мобільні телефони, щоб сфотографувати бачене з другого поверху.
«Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!»
«Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!» – долітало до мене послання водія, яке мій мовний центр не міг розшифрувати. Не приховую роздратування, бо на мене скеровані погляди оточуючих, які видно теж не розуміють «Ахала-мала-хала-мала-ахала-мала!», але підсвідомо відчувають, що йдеться про двері і тих, хто перед ними стоїть.
Волосинка.
„Я подам на тебе скаргу за твоє кинуте на підлогу волосся!» – шипіло тіло. На хвилю все у навколо завмерло від несподіванки. «Ну тепер вже і Баба-Яга підтягнулася, щоб все за казковим сценарієм» – подумала я. «Снігуронька» зняла свою сріблясту корону-навушники, посміхнулася у відповідь «бабі-язі», нічого їй на відповівши на залякування. Ми з “снігурокою” перестрілися очима, мовчки обмінюючись здивуванням і посмішкою від недолугої старої жінки, яку так обурила викинута на «священну» підлогу запльованого берлінського метро волосинка. На наступній зупинці ми обидві залишили жовтий вагон, де на синьо-рожево-чорно-крапкованому дерматині сиділа обурена перука пенсійного віку. «Гарного Вам дня!» – кинула на прощання «бабі-язі» «снігуронька». Її позолочені чобітки-валянки розчинилися в натовпі берлінської підземки.
Люблю збирати витрішки в берлінському метро.
Автодорожні жилети.
Дітки виглядали як щойно з інкубатора. На всіх були одинакові капелюшки блакитно-квітчастого зразка. Тендітно-ніжні тільця щільно прикривали отруйно-жовтого кольору дорожні жилети з люмінесцентно-виблискуючими смужками. Зазвичай такі жилети носять асфальто-закладальники як попереджувальний матеріал посеред актуального інтенсивного автодорожнього руху. Якби діткам замість блакитних капелюшків вдягнути помаранчеві каски асфальто-закладальників, то виглядало би правдоподібно, що малюки годувальної групи дитячого садка Кройцберга вирушають на асфальтування місцевих покоцаних доріг в супроводі трьох вихователів.
Лівацька символіка в Берліні.
Автор фото: Вадим Самборський Автор тексту: Ольга Самборська Берлін, 27.06.2019 Берлін контрастний не лише своїм поділом на східний і західний. Кордон між цими двома Берлінами змивається повільно. Старі артефакти комуністичного минулого доповнюються новою сучасною символікою,Continue reading
Allgemein, авторські роздуми, авторські спостереження, Берлін, буденні історії, виртрішки в Берліні, мігранти, снепшот, У7
Про берлінські булочки.
В очікуванні свого жовтого потягу у підземці чую за спиною розмову.
– А де ти живеш?
– В Ліхтенбергу.
– О, як жахливо! Там живуть найстрашніші люди. Ці східні німці! Вони такі нестерпні! Бррр….
Біла каска.
Автор: Ольга Самборська Берлін, 17.06.2019 З початком спеки берлінці обирають велосипедний спосіб пересування містом. Я теж. На початку вулиці Гасенганде з боку Карштату біля двох в’єтнамських та індійського ресторанів завжди скупчення народу. Берлінські ресторани заContinue reading